"Золотий свисток". Як українські рефері багатіють під італійським кураторством

Журналіст 2+2 Констянтин Андріюк вирішив зануритись на саме дно корупційного болота вітчизняного футбольного арбітражу та все ж розкопати істину.

"Я з багатьма арбітрами розмовляв. Вони прямо говорять – так, нам пропонують і ми беремо", – ці слова Григорія Суркіса в концентрованому вигляді показують проблему вітчизняного суддівства. Після такої публічної заяви важко заперечувати факт хабарництва в арбітражній системі. Та якщо він має місце, чому це нікого не цікавить і головне, чому ніяк не карається?

Журналіст "2+2" Констянтин Андріюк вирішив зануритись на саме дно корупційного болота вітчизняного футбольного арбітражу та все ж розкопати істину. Журналістське розслідування було нелегким і тривалим, але його результат відкриває очі на приховані, деколи навіть і зовсім нахабні порушення закону арбітражної системи.

Костянтин Андріюк відвідав сусідні країни, зокрема Польщу, щоб порівняти їхню систему суддівства з нашою, поспілкувався з арбітрами та інспекторами, поставив чимало незручних запитань європейському куратору українських рефері П'єрлуїджі Колліні. Шкода лише, що на всі запитання і факти в італійця одна, на його думку, вичерпна відповідь: "Покажіть мені докази! Ви не маєте доказів".

Взагалі, на думку європейського куратора, стан справ в українському арбітражі просто чудовий. "У мене таке враження, що коли Колліна приїздить до України, то він бере рожеві окуляри", – говорить екс-арбітр Ігор Маковей.

Ось тільки запитання, чому ж наших суддів майже немає на міжнародних матчах, чому людей звільняють без пояснень, чому можливі відверто договірні матчі, залишаються без відповіді. В чому причина такої неуважності Колліни? Можливо, робить припущення автор "Золотого свистка", така "рожева картина світу" моє свої пояснення і в тому, що пан Колліна отримує в Україні зарплатню, і в тому, що під час його інспекційній Комітет арбітрів завжди влаштовує своєму кураторові "надзвичайно теплий прийом", і в тій чудовій нерухомості, яку він придбав в одному з найелітніших районів Італії.

Також "Золотий свисток" знайомить глядачів з реаліями приватного життя українських рефері. Чудові заміські будинки, дорогі авто, елітний рівень життя при невеликих офіційних зарплатах – все це доступне тим арбітрам, які не ставлять зайвих запитань. А з тими, кому болить доля українського футболу, надто не церемоняться – відсторонюють від роботи без жодних пояснень, навіть не показуючи оцінки за матч, які, згідно з правилами, є відкритою інформацією. "Ніхто не бачить цих оцінок – ні я, ні арбітри, ні асистенти. Якщо інспектор матчу скаже рефері його оцінку, і це якось дійде до Колліни, що він сказав, – все: на інспекторі поставлять хрест! Не будуть давати ігри. Можуть, навіть, вигнати. Настільки це закрито. Це – керованість суддями", –  розповідає Ігор Маковей.

Більше того, арбітрів та інспекторів, які пробували добитися справедливості, не просто відсторонюють від роботи, їх публічно називають зрадниками.

Дивіться сенсаційне розслідування корупції в вітчизняному футбольному арбітражі у фільмі "Золотий свисток" - у ВІДЕО.

Осень 1938 года навсегда вошла в учебники по медиаграмотности как классический пример того, как безграничное доверие к средствам массовой информации может привести к катастрофическим последствиям.
В 1992 году миллионы британцев собрались перед экранами телевизоров, даже не подозревая, что станут участниками одного из самых масштабных психологических экспериментов в истории телевидения.
Почему человечество, располагая средствами для проверки любых фактов за считанные секунды, продолжает верить в выдумки? Ответ кроется в глубинных механизмах работы нашей психики.
Сегодня технология дипфейка (deepfake), основанная на алгоритмах машинного обучения, позволяет любому человеку создать поддельное видео прямо на домашнем компьютере.
16092026
Древние сооружения, пережившие тысячи лет дождей, жары, влажности и морской воды, уже давно не дают покоя учёным…