Хлопець чесно визнає - спершу і стріляти в людину навпроти було страшно. Їх, призовників, привезли під Слов'янськ у травні, три тижні вони захищали блокпости. Перед тим - лише півроку тренувань. Дехто, каже хлопець, лише навчився тримати зброю в руках.
Це вже тепер призовників відправляти на передову заборонили. Тоді ж юний боєць втрапив під такий обстріл, який досі забути не може. Його друга, який сидів поруч, вибухом вбило одразу, Сергієві відірвало ногу.
50 днів після поранення у реанімації мамі не казали, житиме він чи ні. Його відмовились лікувати всі закордонні клініки, радили пришиту ногу ампутувати. Українські медики із того світу юнака витягнули, ногу поки що зберегли, але боротьба триває й досі.
"В нього сильна рана живота. Якби ногу ампутували - взагалі б не вижив. Вже чотири місяці ми з ним в полосі тяжких", - розповідає мама хлопця Ірина.
Свої переживання мама від сина ховає і залишає поза лікарнею. Так само, як і він коли був там на передовій, казав їй: тут усе спокійно.
Сергій наймолодший поранений у київському шпиталі. Він вже переніс кілька десятків операцій і невідомо скільки ще попереду. Вдома на мужнього хлопця чекає п'ятирічний братик.