Гіпнотичний вплив відомий понад 3 тисячі років. Він застосовувався жерцями Стародавнього Єгипту, Індії, Тибету, лікарями Сходу, пізніше використовували у своїй практиці лікарі Стародавньої Греції та Риму.
Насправді, це досить наукове поняття. Психіатр Мілтон Еріксон був першим, хто науково обґрунтував користь від гіпнозу. Гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку. Дані досліджень показують, що гіпноз супроводжується змінами в роботі мозку. Всупереч поширеним помилковим висновкам, стан гіпнозу не схожий на звичайний сон.
Гіпноз являє собою зміни в концентрації уваги у людини. Увага звужується, і тому образи, спогади, відчуття переживаються більш інтенсивно, ніж в звичайному стані бадьорості. Гіпноз можна порівняти з відключенням світла в кімнаті без вікон, коли людина дивиться навколо з ліхтариком.
Зокрема, у стан трансу людина може увійти самостійно. Завдяки цілеспрямованому самонавіюванню. Одначе, найчастіше у стан гіпнозу людину вводить фахівець – гіпнотизер. У своїй роботі він використовує різні предмети, монотонні звуки та певні кодові слова. У стані трансу у людини нормалізується тиск, зменшується відчуття болю і збільшується навіюваність. Але, насправді, гіпнотизер не може повністю нав’язати свою думку людині у стані трансу.
Стан гіпнозу може обірватися будь-якої миті, якщо людина відчує, що їй говорять щось таке, що повністю суперечить її світогляду та бажанням. Для того, щоб це не сталося гіпнотизери говорять спеціальні «порожні рамки». Це фрази, які є загальними для усіх людей, і змушують ваш мозок самостійно домальовувати картинку. Наприклад: «тобі в житті видалось нелегко», «тебе ніхто не розуміє».
Кожна людина, у більшій чи меншій мірі, може бути загіпнотизована. Просто не кожен так легко входить у транс. Науковці наразі не можуть пояснити від чого саме залежить навіюваність.
Більше цікавого читайте на 2+2.