Йому 23, він командир взводу десантників. Уже два тижні як Сергій Романовський вчиться жити без ноги. У лікарняній палаті під наглядом мами і лікарів, він досі потерпає від фантомного болю. Нога якої немає, рана якої нема, все ще нестерпно болить - у голові.
Сергій до АТО встиг потрапити на народження сина Давида, охрестив його і відбув на війну. У бою під Щастям він відстрілювався зверху на БТРі й не зчувся, як ногу затиснуло між двома бойовими машинами. Це був перший день коли підписали перемир'я. Відтоді майже півмісяця потрощену ногу молодому командиру у київському шпиталі пробували урятувати.
17 днів лікарі боролися за ногу. Біль був нестерпний. Судини були як папірусна бумага. Не витримали, і щоб врятувати життя - було прийнято рішення про ампутацію.
Ось уже другий тиждень Сергій Романовський вчиться жити інвалідом. Проте найтяжче - фантомний біль, допомогти здолати його не може ніяке знеболювальне, людина має перемогти його сама.
Поки гоїться рана, родина Сергія збирає гроші на протез. Вчитись ходити поранений татусь буде разом із сином.