"Коли у країні війна, ти можеш або стріляти, або підносити патрони. Стріляти мені якось важко, – ділиться відверто волонтер Олександр Кононов. Тривалий час він, незважаючи на інвалідність, возив допомогу у зону АТО. – Була потреба доставити якусь допомогу. Якщо сьогодні це зробив, отже, день прожитий не дарма".
Саме під час однієї з таких поїздок Олександр потрапив у полон на довгих три місяці. А після звільнення був змушений розпочинати життя з самого початку. Але війна, розлучення з дружиною, втрата налагодженого бізнесу не змогли зламати чоловіка. Він переїхав з Донбасу до невеликого селища на Житомирщині, щоб втілити там власну мрію щодо ферми.
Наразі чоловік працює над виробами із козиного молока, які виготовляє власноруч, реставрує дім та хоче, щоб його продукція вийшла на міжнародний ринок. Більшу частину виробленого відправляє на благодійність – у зону АТО та до дитячих будинків.
"Познайомились з однією цікавою людиною, з художником, плануємо оформити подвір'я в українському національному стилі, – планує Олександр. – Можна жити добре та щасливо, дарма що у мене одна рука і одна нога. Я не люблю, коли кажуть "безрукий, безногий". Так, їх менше ніж у всіх людей, але тим не менш я щасливий. Я займаюсь тим, чим хочу, я живу так, як я хочу".
Надихаюча історія волонтера АТО у програмі Дембель на 2+2. Нові випуски щонеділі о 15:00.