А ви знали, що відома українська ведуча та акторка не боїться ходити пізно ввечері одна та мріяла стати психологом?
Канал 2+2 презентував багатосерійну драму "Ментівські війни. Київ". Сюжет розгортається навколо відділку з розслідування вбивств карного розшуку Києва під керівництвом Віктора Тарана (герой Романа Мацюти). У кримінальні сутички втягнуто багато співробітників Тарана, представники прокуратури та СБУ, злочинні структури та навіть колишня журналістка з модного видання Марина (Людмила Барбір).
У інтерв'ю для "Телескопу" Людмила Барбір поділилась враженнями щодо зйомок серіалу, розповіла про чорний пояс з айкідо та бойові сцени у "Ментівських війнах".
─ Чи правда, що вашу героїню та головного героя пов’язує не кохання, а ненависть?
Віктор Таран та моя Марина й самі не розуміють інколи своїх почуттів. То вони пристрасно закохані, то ненавидять та дратують один одного. Але точно не байдужі.
─ В серіалі є постільні сцени?
Так, такі епізоди є, але ніяких відвертих кадрів глядачі не побачать. Тільки краса та естетика. Взагалі зйомки цих сцен проходили дуже весело для всієї знімальної групи. Освітлювач, який стояв над ліжком та тримав лампу, після кожного дубля казав, що відчуває себе третім зайвим.
─ У фільмі багато бійок та погонь. Ви самі виконували трюки?
На жаль, у бойових сценах були задіяні лише чоловіки. Я давно чекаю на можливість застосувати свої бойові навички у кіно, але, напевно, ще не час. Хотілось б спробувати себе у таких постановках. А поки що моя героїня, як прес-секретар МВС, приїздить на місце злочину вже по факту.
─ У вас є досвід роботи у кримінальних серіалах?
Ні, це мій дебют у такому жанрі. Форму з погонами приміряла також вперше.
─ У повсякденному житті надаєте перевагу діловому стилю у одязі?
Класичні піджаки та високі підбори – тільки на роботі. Я люблю кежуал та спортивний стиль. Мені не подобається, коли речі стримують рухи – люблю свободу. Але інколи хочеться одягнути сукню, туфлі на високих підборах, бути вишуканою та елегантною. У повсякденному житті не роблю макіяж: його й так забагато через специфіку роботи. Але якщо потрібно відвідати якийсь захід, то, звичайно, фарбуюсь.
─ У вас вже є чорний пояс з айкідо?
Я не етапі отримання чорного поясу з айкідо та айкі-дзюцу. Скоро я повернусь до занять та найближчим часом зароблю право носити чорний пояс. Необхідно постійно вдосконалюватись, щоб спортивні навички не зникали. Практика, практика, ще раз практика. Мало отримати чорний пояс – потрібно постійно доводити на татамі, що ти його вартий.
─ Вже не боїтеся пізно ввечері виходити на вулицю?
Це я раніше не боялась піти пізно ввечері до магазину одна, за що й поплатилась. Мене обікрали та мало не побили – ледь вирвалась. Зараз трохи здорового страху лишилося. Це говорить про те, що я знаю, чим все може закінчитись. Але тепер я готова постояти за себе. Якщо назустріч мені йдуть дивні громадяни, я одразу прораховую варіанти захисту.
─ Ви познайомились з майбутнім чоловіком на тренуваннях з бойових мистецтв?
Мій чоловік – вчитель бойових мистецтв, сенсей. Але зустрілись ми на пікніку у спільних друзів. Відвідувати тренування я почала після знайомства з чоловіком. Взагалі я з дитинства любила фільми, у яких герої досконало володіли східними бойовими мистецтвами. Окрім того, айкідо – це гармонія душі та тіла, вміння концентруватися, гарна самоорганізація, стійкість духу та відмінна фізична форма.
─ Чоловік вас ніколи не критикує?
Чоловік до будь-якої моєї роботи ставиться з великою увагою та інтересом. Ми завжди обговорюємо мої ефіри, зйомки в кіно, ділимося враженнями, але він ніколи мене не критикує. Чоловік дуже заховлюється моєю роботою, так само як я його.
─ Ви вірите у долю?
Я вірю, що кожен з нас сам творить свою долю та вирішую, за яким сценарієм йому жити. Але деякі події у нашому житті неминучі.
─ У вас є диплом психолога?
На жаль, ні. Свого часу переді мною стояв вибір: психологія або акторська освіта. Я зробила його на користь останнього. Однак продовжую цікавитись психологією. Ці знання допомагають мені й у акторській професії.
─ Ви не тільки телеведуча та акторка, а й педагог?
Раніше багато часу приділяла викладанню. Вчила майстерності української сценічної мови радіо- та телеведучих. Зараз зробила паузу. Мене запрошували до Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого викладати майстерність телеведучого, я майже погодилась. Але потім відмовилась, бо студентам треба приділяти багато часу, знайти до кожного свій підхід, вкласти душу, а головне ─ добитися результату. Це, на жаль, дуже важко зробити з моїм робочим графіком. Проте кидати викладання я не хочу. Мені подобається процес обміну знанням. Тому час від часу проводжу майстеркласи в медіа школі 1+1, це не займає багато часу.
─ Чи правда, що у вас було прізвисько Козачка?
Так, це правда. Щойно я прийшла на 1+1 по зовнішнім ознакам колеги мене визначили козачкою. Вже потім, дізнавшись про прізвисько, пояснила всім, що я гуцулка. Хоча з певним макіяжем мене й кримською татаркою не раз називали.
Дивіться дебют Людмили Барбір у кримінальному детективі "Ментівські війни. Київ" з понеділка по четвер о 20:30 на 2+2!
