Він швидко наростав за амплітудою, нагадував глухе булькотіння і, головне, був чутний на відстані понад 5 000 кілометрів!
У Національному управлінні океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) цей запис охрестили коротко — «Блуп» (Bloop). Поки науковці розводили руками, світ миттєво підхопив сенсацію. Особливо враховуючи координати джерела звуку: приблизно за 2 000 кілометрів від узбережжя Чилі.
Тінь Ктулху над Тихим океаном
Фанатів містики та творчості Говарда Лавкрафта буквально штормило від теорій. Справа в тому, що зафіксовані координати «Блупа» дивовижним чином виявилися всього за кілька сотень кілометрів від вигаданого затонулого міста Р’льєх, де, за книжковою міфологією, спить гігантський монстр Ктулху.
Версія про невідому науці морську істоту колосальних розмірів тривалий час залишалася топовою в масовій культурі. Навіть деякі біологи обережно припускали: якщо звук має біологічне походження, то його творець повинен бути в рази більшим за синього кита — найбільшу тварину на планеті. Проте синій кит фізично не здатний згенерувати сигнал такої потужності, щоб його засікли датчики за тисячі кілометрів.
Військові підводні човни, секретні випробування зброї чи підводні вулкани — криптозоологи відкидали ці варіанти, наполягаючи на тому, що в найтемніших куточках гідросфери ховається щось живе і дуже велике.
Що з'ясували науковці NOAA
Крапку в багаторічних суперечках наукова спільнота змогла поставити лише на початку 2000-х років. Спеціалісти NOAA розгорнули в Антарктиці додаткову мережу гідрофонів ближче до льодового континенту. Проаналізувавши акустичні дані, отримані впродовж кількох років, керівник програми акустичного моніторингу NOAA Роберт Дзяк та його команда офіційно заявили: «Блуп» — це не голос живого створіння.
Згідно з офіційними звітами NOAA, джерелом надпотужного гуркоту є руйнування антарктичних льодовиків. Коли гігантські масиви криги тріскаються, відколюються від шельфових льодовиків і падають в океан, виникає специфічний акустичний ефект, який науковці називають «крижаним землетрусом» (icequake).
Звук розламу криги та тертя масивних айсбергів об морське дно генерує саме такі низькочастотні коливання, які здатні безперешкодно долати тисячі кілометрів завдяки специфіці поширення звукових хвиль у воді.
Антарктичні крижані масиви мають колосальну площу, і енергія, яка виділяється під час їхнього розлому, цілком здатна створити акустичний сплеск рівня «Блупа». Тож реальність виявилася позбавленою містики, але не менш грандіозною за масштабами. Океан вкотре довів, що природні процеси на планеті можуть легко конкурувати з найфантастичнішими вигадками людства.
Читай також: