19 лютого, 11:56 2154

Історія бійця з позивним "Піаніст" варта кіносценарію

Він пройшов шлях від музичної школи у маленькому містечку на західній Україні, через фортепіано на Майдані до імпровізованих концертів для тих, хто взяв його в полон під Іловайськом.

Історія про те, як музика врятувала життя бійця з батальйону "Донбас" – у сюжеті Спецкору.

Його позивний - "Піаніст". Сам про себе він жартує:  останній стрілець-гранатометник, в якого залишився слух.  В мирному житті двадцятичотирирічний Ігор з містечка Кути був студентом юридичного факультету. Музика була лише хобі. Та далі стався Майдан, Беркут і розфарбоване піаніно.

"До Майдана я взагалі на людях не грав, то був для мене дуже такий важливий крок саме почати грати на людях. Я перший раз дуже так переживав, але попробував і сподобалося", - розказує хлопець.

Стояв і грав, каже, аж до виборів Президента. Далі хлопці з його сотні разом пішли до Нацгвардії. Обрали з побратимами батальйон "Донбас". Далі події розгорталися дуже швидко. Схід України, АТО, Іловайський котел.

"При виході з Іловайська потрапили в полон. Спочатку в Донецьку сиділи, потім в Іловайськ нас доставили". В Іловайську на трудові роботи "Піаніст" дивним чином потрапив до музичної школи - лагодив дах після обстрілів. Побачивши фортепіано, попросився пограти хоча б півгодини. Далі реставрував інструменти і мав змогу грати досхочу.

"Десь десять штук по школі було, там багато класів. І був рояль там також. Як град в дах вдарився, то кришка навіть так підлетіла. І думали, що з ним уже кінець йому. Але нічого, ми його відновили".

Каже, у полоні навіть жартував: дайте мені лише піаніно й триразове харчування. Грав класику, першими слухачам були конвоїри. Далі сепаратисти вже приходили слухати його спеціально. Але сам про те, як музика врятувала його у полоні, розказує неохоче. Ігор так би й міг залишитись безвісним солдатом з позивиним "Піаніст", якби не проект "Музика воїнів". Щойно хлопця обміняли , у шпиталі його розшукав ініціатор проекту, Олександр Ткачук, і запросив знятися у музичному відео.  Саме від Сашка і стала відома майже кіношна історія "Піаніста", що грав сепаратистам. Музика дійсно тут в цьому випадку об'єднала непримиренних ворогів.  В той час, коли він грав, вони плакали. І потім певно аплодували.

Як і на Майдані, на війні "Піаніст" збирається стояти до перемоги. Чи змінить професію потім, поки не вирішив. Каже, музика для нього натхнення і ліки. А от грати для публіки навіть після всіх імпровізованих концертів, від шпиталю до полону, каже, так і не призвичаївся.